Аргентинська кухня

Красиво

Кулінарна візитна картка Аргентини – це соковита яловичина, запечена на грилі, чудові великі пиріжки, смажені на смальці, а також прекрасне червоне вино.

На жаль, в Аргентині не культивується кухня корінних жителів цього регіону.
Із часом кухня індіанців, які заселяли просторі аргентинські степи, канула у воду. Аргентинці «отримали у спадок» кухню європейських конкістадорів, котру, між іншим, полюбили…
У всіх ресторанах на побережжі Атлантичного океану можна замовити прекрасно приготовані дари моря, які майже не відрізняються від тих, що подають у ресторанах на Середземному морі. Страви, які готують аргентинці, пахнуть приправами та оливковим маслом. До своїх страв вони додають величезну кількість приправ, завдяки чому ті мають такий же неповторний смак, як страви, що готують в інших країнах світу, наприклад Італії чи Франції.

Кукурудзяний вплив

В аргентинській кухні також помітний сильний вплив країн Латинської Америки. Це страви на основі кукурудзи, у більшості варені, напр., локро (locro) – суп, який готують у холодну пору, із кукурудзи та м’яса, хуміта (humita) – на основі кукурудзи та кисломолочного сиру, тамалес (tamales) – страва з м’яса, кукурудзи й інших овочів, загорнутих у листя кукурудзи, а потім відварених.

Варене листя кукурудзи на тарілці з начинкою з м'ясом

Емпанада- аргентинський пиріжок

Іспанським внеском у світове кулінарне мистецтво є також знаменита емпанада (empanadas) – «завернутий у тісто», тобто різновид великого пиріжка. У кожному регіоні Аргентини існують свої власні рецепти емпанади, які відрізняються величиною та фаршем. Можуть бути смажені чи печені. Якщо смажені, то обов’язково на смальці. Млинці з тіста не повинні мати більше 15 см у діаметрі. Класичний фарш для емпанада робиться з яловичини. В оригінальному рецепті м’ясо треба порізати на маленькі шматочки, однак зараз частіше використовують м’ясо, перемелене на м’ясорубці. У фарш додається цибуля, родзинки, оливи та зварене круто яйце. Емпанада не обов’язково повинна бути м’ясною. В Аргентині їдять також емпанада з твердим сиром і шинкою, зі шпинатом і грудиною чи курятиною. Трапляються емпанада з солодким фаршем, але тоді вони називаються «pastel» або «pastelito». Емпанада треба їсти руками, запиваючи сухим червоним аргентинським вином. Більш за все аргентинці люблять червоне м’ясо, але охоче їдять також рибу і морепродукти. В аргентинських річках водиться чудова риба, наприклад дорадо чи сурубі. Таку рибу краще за все їсти запеченою на грилі з різними прянощами.

 

Мате-єрба

Традиційним напоєм в Аргентині є чай мате-єрба, винятковість якого полягає у способі подавання. А саме – його треба пити із маленьких спеціальних горняток, зроблених із гарбуза, дерева чи фарфору через металеву соломинку із ситечком на кінці.

М’ясо з гриля- аргентинська спеціалізація

Худоба, яка потрапила до Аргентини через іспанців, швидко звикла до безкраїх рівнин і непогано там прижилася. З часом туземці навчилися кінному полюванню. Саме так з’явився образ знаменитого аргентинського гаучо, того «хто знає секрет приготування м’яса». Їх можна зустріти і сьогодні. Єдиний засіб пересування справжнього гаучо це кінь, а все життя – це прекрасні рівнини з худобою, що пасеться на них цілий рік.
Якщо потрапимо в гості на гриль, котрий аргентинці просто обожнюють, треба пам’ятати, що порції будуть велетенськими. Також треба бути готовим до того, що на решітці, окрім самого м’яса можуть опинитися й інші частини тварини, наприклад геніталії чи тельбухи, що може зіпсувати апетит.
M’ясо перед запіканням залишають на декілька годин у «chimichurri» – маринаді на основі часнику, зелені петрушки, материнки, лаврового листа, солі, рослинної олії та невеликої кількості оцту чи лимонного соку. Під час запікання маринадом можна поливати все, що є на решітці.

Чудові десерти

Аргентинці подають чудові десерти, які обожнюють і діти, і дорослі. Різноманітні солодощі були привезені іспанцями. Найвідоміші dulce de leche – виготовлене з молока та цукру, схоже на карамель, а також alfajores – начинений «dulce de leche» та политий шоколадом, або ж «flan» – щось на зразок пудингу, политого «dulce de leche». Інший десерт – товстий шматок сиру зі шматочком желе з айви чи желе з батату – queso con dulce. Звісно, у залежності від регіону в десерти додають незліченну кількість фруктів, які кольором, смаком та ароматом урізноманітнюють кожне свято.

, , ,