Китайська гармонія
У китайській кухні немає чіткого поділу на суто м'ясні страви, страви з овочів і т.д., змішуються різні компоненти, з яких у результаті виходить одна страва. Характерною рисою є гармонія харчування, тобто на стіл ніколи одночасно не подають страви з одного м’яса, схожі за смаком і складом. Це пов'язано з вірою в теорію древнього китайського філософа Ї Їн, згідно з якою кожен смак відповідає якомусь внутрішньому органу, тому балансування смаків у їжі зберігає здоров’я організму.
Кільканадцять тисяч видів
Овочі в китайській кухні відіграють одну з найважливіших ролей. В рецептах китайської кухні нараховується кільканадцять тисяч видів овочів. Багато видів овочів в Китаї в великій мірі відрізняються від тих, які знаємо ми, європейці.
Чотири кухні
Беручи до уваги розміри країни, важко говорити про однорідну кухню. У Китаї можна виділити чотири напрямки регіональної кухні: північна школа (Пекін, Шаньдун, Хайнань), прибережна (Фуцзянь, Шанхай), континентальна (Сичуань, Юннань) і південна (Кантон).
У північному регіоні з холоднішим кліматом основою харчування є не рис, а пшениця. Типові страви – це макарони, зрази та пиріжки. Переважають легкі та ніжні страви. Часто додається часник і зелена цибуля, використовуються делікатні приправи.
У прибережному регіоні переважає риба, морепродукти та легкі супи. Найчастіше тут їдять страви з м'яса, домашньої птиці та риби, тушковані в овочах і щедро приправлені соєвим соусом – такий спосіб приготування їжі називають «червоним готуванням».
У глибині континенту дуже популярна гостра й дуже приправлена їжа. Тут панує сичуаньский перець – спеція, з дуже гострим смаком.
Більшість відомих у світі китайських страв родом з південного регіону, з околиць Кантона. Ці страви легкі, делікатно приправлені й менш жирні, ніж в інших регіонах країни. Найбільш популярні спеції – соєвий соус, свіжий імбир, херес і курячий бульйон. Не використовується дуже багато гострих приправ, тому що цінується натуральний смак основних компонентів. Багато страв кантонскої кухні готують, використовуючи техніку швидкого приготування. Придумали її давно, у часи, коли в кухні не вистачало дров. Маленькі, однакової величини шматочки продуктів смажать кілька хвилин на дуже гарячій олії. Під час смаження продукти потрібно постійно помішувати, енергійно підкидаючи їх на пательні.
Баклажан родом з Китаю
Перші спогади про баклажан знайдено в Китаї і датуються на V ст. до н.е. Звідти баклажан, завдяки арабським купцям опинився аж у Іспанії. Сприятливий клімат Піренейського півострова вчинив, що баклажан назавжди поселився на іспанських полях і городах.
Ви їли сьогодні рис?
Найважливіше китайське зерно – це, звичайно, рис. З нього роблять рисове тісто, яке додають до страв із риби та м'яса, рис також є основою приготування десертів із сухофруктів, горіхів та крему. Солодке рисове тісто готують у такий спосіб: 250 г рису промити в холодній воді, залити 1 літром води, дати закипіти та варити на маленькому вогні 15-20 хвилин. Потім злити воду, додати 25 г вершкового масла та 2 столові ложки цукру й перемішати. Перекласти в каструлю, прикрити фольгою й поставити в більшу каструлю з киплячою водою. Готувати на парі приблизно годину.
Спагеті по-китайськи
Характерним продуктом китайської кухні є гриби: чорні, так звані «котячі вуха», трохи блискучі й хрусткі, а також ароматні гриби з ніжним смаком і приємним запахом. Інші продукти, які використовуються часто – імбир, паростки сої, що мають високі поживні властивості, китайська капуста, яку додають у м'ясні та рибні страви, солодко-пікантний аніс, який додають в овочі, соуси та тістечка. Популярні також макарони, у китайській кухні їх чотири види: з яєць і пшеничного борошна, із пшеничного борошна (схожі на спагеті), із квасолі «Mungo» (прозорі) та з рисового борошна.
Пес і рис
Відповідно до міфу, люди довідалися про рис завдяки дикій тварині. Довготривалі дощі та повені привели до знищення врожаю та змусили людей почати полювання на тварин. Одного разу до людей підбіг дикий пес. Вони помітили, що на його хвіст причепилося декілька жовтих зерен. Вдячні люди не зробили собаці нічого поганого, а зерна з її хвоста посіяли, і в такий спосіб почалося культивування рису.
