Венеціанська Республіка була в середньовіччі могутньою державою та важливим торговим центром. Вже тоді в кулінарних рецептах з'явилися екзотичні на той час східні прянощі: імбир, шафран, кмин, кориця та мускатний горіх. Лише в часи воєн Наполеона їх почали доповнювати травами. У венеціанській кухні популярні риба та морепродукти. На деякі страви, як наприклад, pesce in saor, дуже вплинула арабська кухня, характерною рисою якої є поєднання смаків – кислого та солодкого. Чим далі від моря, тим більше в кухні використовується м'ясо – особливо дичина та птиця (але не тільки). До найвідоміших страв відноситься дика качка з пряним анчоусним соусом, а також теляча печінка «по-венеціанськи» з полентою, що має австрійське коріння (Венеція була під австрійським пануванням після Віденського конгресу). Інший венеціанський м'ясний делікатес – це тоненькі скибочки сирої яловичої вирізки, які збризкують маринадом з майонезу, лимонного соку, соусу Ворчестер, молока, солі та білого перцю. Більшою популярністю, ніж макарони, у цьому регіоні користується різотто. Якщо його готують із додаванням чорнила каракатиці, воно називається різотто неро. Важливу роль відіграє також полента, яку колись їли на сніданок, обід і вечерю.
До овочів, що користуються особливим визнанням, відносять червоний салат радічіо з Тревізо та біла спаржа з Басано-дель-Граппа. Популярні також страви з гарбуза та стручкових, наприклад, pasta e fagioli, тобто паста з квасолею чи венеціанський суп із червоної квасолі.
МіланМілан – столиця Ломбардії, багатого району північної Італії. Хоча зараз це вже не сільськогосподарський регіон, Ломбардія, як і раніше, славиться чудовим рисом. Його обробляють із XV століття. Завдяки сарацинам рис спочатку з'явився в Іспанії, а звідти арагонські правителі привезли його в Ломбардію. Традиційна страва – це різотто «по-міланськи» (risotto alla milanese), що подають із шафраном. Знаменита також паста з начинкою, зокрема равіолі й ангелоті з гарбузом. До делікатесів відносять м'ясні страви, приготовані у вині, різні види салямі, а також жаб'ячі лапки. Наприкінці трапези замість десерту часто подають сири: горгонзола (gorgonzola), маскарпоне (mascarpone) й грана падано (grana padano). Але це аж ніяк не означає, що Ломбардія не славиться смачними десертами – наприклад, тірамісу роблять саме з сиру маскарпоне. Гордістю цього регіону є солодка випічка, особливо панеттоне (panettone) – дріжджове тісто, а також «пасхальний голуб» (colomba pasquale) – паска, яку випікають у формі голубки. Ломбардія є батьківщиною відомих лікерів Амаретто та Кампарі.
Перша кулінарна книгаВ епоху Ренесансу саме тут було написано першу в Італії кулінарну книгу. Це була не тільки колекція рецептів, але й справжня скарбниця знань про поживні властивості, склад страв, приправи, гігієну, і навіть етичні аспекти, пов'язані з їжею.
Найвідоміша страва кухні північної Італії. Основним інгредієнтом різотто є рис. Вимагає він відповідного приготування, щоб досягнути правильної консистенції. Зерна рису повинні залишитись всередині не розварені і не посклеювані. Разом має поєднати їх кремовий соус, котрий утворюється під час повільного готування рису в бульйоні. Різотто – це, звичайно, не тільки рис, величезну роль відіграють овочі. Царюють серед них: броколі, паприка, горошок, селера, цибуля-порей, морква, цибуля, цвітна капуста. Останні інгредієнти різотто в великій мірі залежать від фантазії того, хто готує. Варто додати, що не можна підрахувати точно скільки є способів приготування різотто. Виникає це з факту, що кожна господиня в північній Італії має власний рецепт приготування різотто.